Пасаж перебудови

Минулого тижня франківська інтелігенція написала листа губернаторові, в якому просила не допустити руйнування пасажу Гартенбеоргів. Мовляв, до цього може призвести масштабна реконструкція, ініційована власниками розташованого в пам'ятці торгового центру "Мальва". Для чого планують цю перебудову: заради відновлення "історичної справедливості" чи для розширення торгових площ?

В Івано-Франківську несподівано заговорили про пасаж Гартенбергів. Попри вибори та епідемію грипу, громада раптом стурбувалася ще й збереженням пам'яток історії міста. Минулого тижня франківська інтелігенція написала лист губернаторові, в якому просила не допустити руйнування залишків історичного пасажу: мовляв, до цього може призвести масштабна реконструкція, ініційована власниками розташованого в пам'ятці торгового центру "Мальва".

Голова ОДА Микола Палійчук доручив своєму першому заступникові Юрію Бодоряку у середу, 2 грудня, провести з цього приводу нараду. На момент виходу газети ще не було відомо, чи вдалося колишньому пожежникові Бодоряку загасити спалах громадського обурення інтелігентів. Наразі читачі "ГК" мають можливість ознайомитися з короткою передісторією конфлікту.

Отже, від початку. Понад сто років тому заможні мешканці Станиславова брати Гартенберги за понад чотириста тисяч крон замовили у відомої віденської фірми "Фельнер і Гельмер" архітектурний проект торгового центру у вигляді пасажу - критої галереї з крамничками і ресторанчиком на другому поверсі. В листопаді 1904 року львівський інженер Флейшль, який керував виконанням будівельних робіт, здав об'єкт замовникові. У час Першої світової війни пасаж Гартенбергів, як і багато інших споруд у Станиславові, сильно постраждав через обстріл російської артилерії: від будівлі залишилися тільки внутрішні стіни та куполове перекриття. У 1926 році поляки перебудували пасаж у простіших, близьких до сучасного вигляду формах, а в 1960-х роках радянська реконструкція поставила, здавалося, остаточну крапку в історії перебудов цієї споруди. Аж ні.

Приблизно у 2002 році власником історичної будівлі стала фірма "Мальва плюс", якою володіє заможний мешканець Івано-Франківська, бізнесмен Олександр Долішній. Десь два роки тому цей підприємець звернувся до міської влади за дозволом на проведення реконструкції інтер'єру пасажу. Очевидно, тут йому хтось послужливо й підказав, що перебудова може бути значно масштабнішою і вийти далеко за межі внутрішнього приміщення торгового центру, адже первісна будівля пасажу займала значно більшу територію, охоплюючи частину нинішнього Вічевого майдану (включно до лавчок біля "Мальви"), частину вулиці Сотника Мартинця (по лінії, де тепер утворилося провалля) та вулиці Галицької (на рівні будівлі медичного університету). Напевно, не без допомоги калькулятора, який перемножив кількість квадратних метрів додаткової торгової площі на вартість збору із продавців-підприємців, бізнесмен Долішній визнав ідею відновлення "історичної справедливості" цікавою.

Невдовзі сесія Івано-Франківської міської ради своїм рішенням дала фірмі "Мальва плюс" дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт. А міська архітектурно-будівельна рада, на яку було представлено декілька ескізних проектів майбутньої реконструкції, в принципі підтримала ідею відновлення кварталу довоєнної забудови довкола "Мальви", хоча й не визначилася з найбільш вдалим проектом.

"Нам не байдужа думка громади, але насамперед ми вислухали фахівців від архітектури, - прокоментував репортерові "ГК" задум реконструкції Олександр Долішній. - Їхня ж думка полягає в тому, що квартал слід відбудувати. Ще немає затвердженого вигляду фасаду, тому рано говорити, як виглядатиме пасаж після реконструкції. Але в місті немає жодної замовленої нами споруди, яка б спотворювала зовнішній вигляд міста".

Пан Долішній визнав, що всі запропоновані на містобудівельну раду ескізні проекти між собою подібні тим, що містять ознаки модерного стилю, а не відтворюють історичний вигляд старої забудови. Цим вони не подобаються навіть... самому замовникові. Олександр Долішній каже, що хотів би близького до оригіналу відновлення споруди. Він навіть їздив у Відень, щоб знайти стару проектну документацію на пасаж Гартенбергів. За його словами, знайшов, та ще й переклав її з чеської мови.

Зрештою, для того, щоб приблизно уявити собі первісний вигляд пасажу Гартенбергів, досить подивитися деякі старі листівки та погортати тогочасні газети. Про майбутню споруду, за дослідженнями франківського краєзнавця Михайла Головатого, у пресі писали так: "Пасаж матиме вигляд зали під скляним склепінням завдовжки 53 метри і завширшки 8 метрів. У східній частині матиме форму восьмигранника, увінчаного куполом, його висота - 13,5 метра".

Чи були дотримані не тільки пропорції, але й дійсні розміри первісного пасажу Гартенбергів у представлених на містобудівельну раду ескізах, сказати важко. Складно також спрогнозувати, чи вдасться непідкупній владі та згуртованій громаді Івано-Франківська проконтролювати, щоб торговий центр у середмісті (якщо його реконструкція в "історичних" межах, попри протести, таки розпочнеться) під час його перебудови не розрісся ще й вгору, перевершивши автентичну восьмиметрову межу. Недавній досвід зведення будинку-гіганта на площі Ринок фірмою "Надія" вселяє песимізм.

Треба зауважити, що віднедавна у руках підприємця з'явився новий козир, яким він може вдало зіграти на свою користь у процесі розширення (чи то пак реконструкції) "Мальви". На початку цього року, коли ідея відновлення старої забудови довкола пасажу була в розпалі, дуже доречно, хоч і раптово, утворилося провалля на тротуарі біля торгового центру, яке відкрило старі підземелля - очевидно, підвали зруйнованого в Першу світову війну будинку. Міській владі досі так і не вдалося знайти кошти ні для проведення археологічних досліджень цих підземель, ні для того, щоб провалля бодай засипати і закласти плиткою. За зеленим парканом тепер - смітник і нужник. Скориставшись такою оказією, фірма "Мальва плюс" звернулася до мерії з пропозицією профінансувати проведення археологічних робіт, якщо ця ділянка буде включена "плямою" у проект землевідведення для реконструкції торгового центру. Місто поставили перед вибором: або віддати частину вулиць і площі під забудову, або ще довго стоятиме серед міста неприбране й смердюче запаркання.